Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років: геометризація образів і кодування значень

Анотація

Людмила Бруєвич — одна з найвідоміших та найпопулярніших вітчизняних художниць-графіків. У графіці Л. Бруєвич можливо простежити вплив традицій народного та наївного мистецтва, українського бароко, але одночасно це органічне, природне та цілком сучасне явище. Улюбленою технікою художниці є офорт, також вона звертається до акварелі. У середині 1990-х мисткиня почала ілюмінувати свої офорти, використовуючи для цього чотири акварельні фарби — червоний краплак, смарагдовий зелений, вохра та золотий. Це додало її творам яскравості та декоративності, а також посилило їхню символічну насиченість. З часом поступово, але невпинно посилюються геометризація та умовність образів, причому їхня змістова насиченість збільшується та концентрується («Плин часу, або Українські піраміди. Психоелевація душі» (2004), «Українська піраміда» (2005), «Геометрія кохання» (2012), «Мова землі» (2014, диптих), «Мальва й виноград» (2016, диптих)). Це свідчить про бажання мисткині об’єднати та синтезувати різні манери, притаманні її графіці. Усе це може означати початок нового, надзвичайно цікавого етапу у творчості Л. Бруєвич.