Образ Григорія Сковороди у скульптурі XX — початку XXI століття

Анотація

Досліджено образ філософа, просвітителя, поета Григорія Сковороди (1722–1794) у монументальній і станковій скульптурі України XX — початку XXI століття. Показано, що головною ідеєю розглянутих скульптурних образів Г. С. Сковороди є духовна подорож до своєї сутності. Відзначено, що увічнення образу мислителя засобами образотворчого мистецтва дає можливість утвердження національної самосвідомості та духовного самопізнання в контексті глобалізації культури. Розглянуто індивідуальне трактування особистості мислителя в монументальній і станковій скульптурі Н. В. Крандієвської, І. П. Кавалерідзе, М. І. Степанова. Визначено роль творчого освоєння світової художньої спадщини в створенні скульптурних композицій. Показано значення використання виразних можливостей різних скульптурних матеріалів у розкритті образу Сковороди. Досліджено трансформацію художнього образу в соціально-історичному та культурному контексті. Зроблено висновок, що створюючи художній образ філософа-мандрівника, Н. В. Крандієвська, І. П. Кавалерідзе, М. І. Степанов духовно поєднувалися з ним і знаходили у ньому моральну опору в часи революційної смути і тоталітарного режиму. Як і Г. С. Сковороді, художникам, які втілювали його образ в мистецтві, притаманна внутрішня цілісність, що заснована на усвідомленні і затвердженні загальнолюдських духовних цінностей. Художні якості досліджуваної нами скульптури дозволили їй подолати історичний і соціальний бар’єр і стати актуальними для сучасної культури.