Поганий хороший митець

Анотація

Порушено питання побутування мистецтва європейського салону в контексті мистецтва модернізму, окремі прийоми якого салон запозичує. Французький художник Жорж-Антуан Рошгросс (1859–1939) — один із тих, хто спробував поєднати салонний академізм та окремі образи символізму/декадансу; наприклад, він ілюстрував «Квіти Зла» Шарля Бодлера і «Саламбо» Гюстава Флобера, він також оформлював оперні вистави, популяризував орієнтальні теми. Репродукції його творів виходили величезними накладами; перформанси за його картинами викликали скандали. Ним захоплювалися Олександр Бенуа і Максим Горький, Макс Жакоб і брати Гонкур. Рошгроссом принагідно цікавилася велика українська поетеса Леся Українка (у творчості якої є певні паралелі з ним, хоча, судячи з усього, вона не бачила оригіналів його картин). Але результат виявився невдалим, і твори митця надовго забули. Його вигадливий, гібридний стиль спершу захоплював багатьох, навіть знавців, потім почав дратувати і викликав глузування. Однак дивний, еклектичний досвід майстра чимало посприяв розумінню мистецтва кітчу (яскравим зразком є його картина «Гонитва за щастям»), який розвинувся вже після смерті Рошгросса. Нині у світі пробуджується помірний інтерес до його доробку. Отже, митець лишається типовою творчою постаттю «перехідної доби», виразником каламутного і суперечливого «фону свого часу». Пістрявий епігон символізму, він виразив його приховані бажання та врешті-решт не був визнаний як символіст. Ось чому ми називаємо його «поганим хорошим митцем». Сьогодні його би назвали постмодерністом.