Виконавська музична діяльність в контексті метаекологічної рефлексії
DOI:
https://doi.org/10.31500/2309-8155.24.2024.318944Ключові слова:
культура, музичне виконавство, системогенез, культурогенез, поетикаАнотація
Множинність виконавських парадигм — це характеристика постмодерного симбіозу у музичному мистецтві, зокрема у виконавстві. Некласична систематика збереження цілісності культуротворчості актуалізує метафізичні засади, формує систему адаптації до комунікативного середовища як передбачення майбутнього і водночас конституювання бажаного минулого. Мета статті — визначити феномен культурогенезу сучасного виконавського мистецтва в музиці як синтез жанрових та стильових настанов, які набувають значення виконавських парадигм музичної поетики. Методологія дослідження визначається компаративним та системним підходами, що допомагає здійснити порівняльний аналіз феномена системної цілісності виконавства в музиці. Виконавське мистецтво набуває синтетизму, що здійснюється на підставі новітніх естетичних вимірів культуротворчості. Інтерпретатори музичних синтез широко використовують ́ методи структурної лінгвістики, розбудовують семіотичні моделі музичних знакових систем. Формується складна система синтетичних видів різних видів мистецтв, починаючи з мови жестів і закінчуючи такими феноменами, як семплінг, сонорика, алеаторика тощо. Отже, комунікативний простір культури і комунікативний простір музичного виконання інтерпретується як текст, де активно задіяна техногенна складова, формується надзвичайно потужний комплекс пов’язаної з інструменталізмом музики. Жанрові та стильові синтези відкривають нові можливості куль ́ - туротворчих парадигм, які пов’язують із застосуванням в музиці артефактів природного типу. Це генетичний алгоритм як певне зондування лабораторії природи. В музичному просторі знаходиться глибинна музична стихія, її космологізм виявляється шляхом переведення традиційного інтонування в ранг мистецьких реалій, що стають здобуттям новітнього простору музикування.
Посилання
Badan, A. (2003). Zistavlennia natsionalnykh ta hlobalnykh kulturnykh norm: Zakhid i Ukraina [Comparison of National and Global Cultural Norms: The West and Ukraine]. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy, 2, 75–86 [in Ukrainian].
Bauman, Z. (2008). Hlobalizatsiia. Naslidky dlia liudyny i suspilstva [Globalization. The Human Consequences] (I. Andrushchenko, Trans.). Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishing House [in Ukrainian].
Held, D., McGrew, A. G., Goldblatt, D., & Perraton, J. (2003). Hlobalni transformatsii [Global Transformations] (V. Kurhansky & V. Sikora, Trans.). Kyiv: Feniks [in Ukrainian].
Kyseliov, M. et al. (2003). Kontseptualni vymiry ekolohichnoi svidomosti [Conceptual Dimensions of Environmental Consciousness]. Kyiv: Parapan [in Ukrainian].
Lehenkyi, Y. (2023). Sotsialnyi dyzain: obraz i dokument v chasovi i prostori kultury [Social Design: Image and Document in Time and Space of Culture]. Kyiv; Pereiaslav; Nizhyn: PE Lysenko M. M. [in Ukrainian].
Smyrna, L. (2017). Stolittia nonkonformizmu v ukrainskomu vizualnomu mystetstvi [A Century of Nonconformism in Ukrainian Visual Art]. Kyiv: Feniks, [in Ukrainian].
Storey, J. (2005). Teoriia kultury ta masova kultura [Cultural Theory and Popular Culture] (S. Savchenko, Trans.). Kyiv: Akta [in Ukrainian].
Batagov, A. (2017). Where We Are Not. Letters of Mother Seraphima: piano cycle with excerpts from the letters of Mother Seraphima, an abbess of the NovoDiveevo Convent (Natalia Janson). Retrieved from: https://www.batagov.com/albums/GNN_e.htm
Bakhtine, М. (1984). Les genres du discours, dans Esthétique de la création verbale [Discourse Genres in the Aesthetics of Verbal Creativity]. Paris: Gallimard [in French].
Barthes, R. (1985). L’aventure sémiologique [Semiological Adventure]. Paris: Seuil [in French].
Gibson, J. (2014). The Ecological Approach to Visual Perception. New York, NY: Psychology Press.
Lorenz, K. (1983). On Aggression. Translated by Marjorie Kerr Wilson, with a foreword by Julian Huxley. London; New York
