Трансформація триває, або З ким насправді веде розмову сучасний український театр у дитячих виставах?

Анотація

Театр для юної авдиторії мусить послуговуватися інакшою мистецькою мовою, аніж театр для дорослого глядача. Ця мова змінюється через появу нових медійних засобів, ґаджетів, трансформацію каналів та способів комунікації між дорослими та дітьми. Психологія дитячого сприйняття, з одного боку, зберігає притаманні певним віковим категоріям риси, з другого боку, стрімко еволюціонує. Тож важливими функціями театру для дітей стають плекання мистецького смаку, соціалізація дитини, а також навчання — ігрове пояснення складних фізіологічних, психологічних, соціальних, культурних і політичних проблем. Аналіз п’яти вистав, що увійшли до довгого списку VI Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА», уможливив окреслити шляхи, якими йде український театр для дітей, та відзначити проблемні зони, які вимагають ширшої дискусії в професійній спільноті. Тема російсько-української війни прямо чи опосередковано перебуває в центрі уваги театру для дітей —це і вистави за п’єсами останніх років, і наново переосмислений український класичний репертуар. Інша важлива тенденція—активне залучення класичних західноєвропейських текстів для дітей, що стають основою драматичних і музичних вистав. Найдинамічніше розвиваються комунікативний й естетичний аспекти дитячого репертуару: попри інерцію апелювання до дорослої авдиторії, український театр для юної авдиторії продовжує мистецьке дослідження нюансів дитячої психології, нових реалій сучасності й шукає нові перформативні форми, що враховують освітні потреби різних вікових груп дітей.